Що не так з цією політикою?

Прем’єр-міністр Ісландії отримує запитання, чи розглядає вона можливість балотування на посаду президента, і не може відповісти на це просте питання простою відповіддю. Наскільки дивною має бути політика, щоб діючий прем’єр-міністр не міг просто сказати “ні, я не збираюся балотуватися на посаду президента Ісландії”? Тим часом, не даючи чіткої відповіді на запитання, прем’єр-міністр залишає відкритими всі можливості. Якщо хтось в Ісландії має відповісти на це питання рішуче, то це має бути прем’єр-міністр. Міністр, який виконує президентські повноваження від імені президента згідно з конституцією.

Але це не є новиною. Політикам, здається, важко давати ясні відповіді на найпростіші запитання. Часто відповіді є нечіткими, звісно, оскільки запитання є нечітким, але у цьому випадку, як і в багатьох інших, запитання дуже чітке - а відповіді не такі.

Зачекайте хвилинку, міг би сказати хтось, наводячи приклади політиків, які відповідають чітким “так” або “ні”. Це дійсно трапляється. Головним чином, коли рішення вже прийняті або досягнуті домовленості. Однак саме звідси не виникає міф про політиків, які не відповідають на жодні запитання. Зазвичай досить легко ставити політикам фактичні запитання. Вони зазвичай відповідають на ці запитання чітко, хоча відповідь може бути, звісно, правильною або неправильною в залежності від обставин. Ні, це думкові запитання, які, здається, важкі для політиків. Чому?

Згідно з конституцією, “Члени парламенту … зобов’язані тільки своїм переконанням і не повинні дотримуватися жодних правил від своїх виборців.” Іншими словами, депутати повинні керуватися своєю совістю у всіх справах. Однак іноді це здається складним. У деяких партіях здається, що має значення, яке місце в партії займає той чи інший депутат. Якщо хтось є звичайним депутатом, то його переконання, здається, відповідають думці голови, загалом кажучи. Однак, якщо хтось є частиною керівництва партії, думки часто не такі чіткі, незважаючи на те, що вони насправді вирішальні для позиції партії. Таким чином, думки звичайних депутатів стають такими ж нечіткими, як і думки голови.

Тоді, в уряді коаліції, думки депутатів повинні не тільки відповідати думкам лідера їхньої партії, але й поглядам уряду. Це не обов’язково суперечить конституційному положенню про переконання депутатів. Це може бути просто переконанням депутата слідувати переконанням свого лідера, як приклад. Але факт залишається фактом, що думки людей змінюються в уряді порівняно з опозицією. Причиною цього є більшість у коаліції та спосіб її функціонування, принаймні у нинішньому уряді.

Партії у більшості коаліції не просто домовляються про питання, в яких всі вони згодні. Вони також йдуть на компроміс, щоб просувати справи, з якими вони насправді не згодні, з урахуванням своїх переконань, якщо інші партії тоді готові погодитися на щось у відповідь. Це може бути теоретично об’єктивно; один крок назад у одній справі може виправдати два кроки вперед в іншій. Завжди вважається, що можливо досягти прогресу пізніше, в середньому досягається прогрес. Тут я хочу зазначити, що це не моє переконання і не загальне переконання Піратів, оскільки в основній політиці Піратської партії йдеться про те, що “Потрібно захищати поточні права і стежити за тим, щоб вони не були порушені.”

Але ось про що йдеться у так часто обговорюваному компромісі. Що політики зараз повинні вміти домовлятися про компроміси. Так, звичайно. Це очевидні істини. Але завжди потрібно також звертати увагу на вартість цих компромісів. Якщо ціною є скорочення прав, то це не ті кроки, які ми повинні робити. Це не прогрес.

Але просто так, що деякі політики вірять у відступ. Це лише точки зору та переконання, які мають свою демократичну вагу, і кожен має свою думку про те, що є прогресом, а що регресом. Ми будемо сперечатися про це, поки сонце не поглине Землю, і довше, якщо нам вдасться залишити Землю. Однак у тому, у чому ми повинні бути кращими, це в тому, щоб вимагати від політиків чітких відповідей на їхні думки. Які ваші переконання? Що ви думаєте? Чи вважаєте ви, що чинний прем’єр-міністр повинен несподівано вступити у виборчу гонку на посаду президента Ісландії? Я, принаймні, так не вважаю і вважаю неприйнятним, що неможливо чітко відповісти на це питання так чи інакше. Щось не так з такою політикою.